Один мільйон зображень

Вже один мільйон зображень завантажено до Вікісховища в межах фотоконкурсу Wiki Loves Monuments, не раз визнаного Книгою рекордів Гіннеса найбільшим у світі!

Стільки фотографій пам’яток історії, культури, архітектури та археології надійшло за чотири роки проведення конкурсу до спільного спадку людства через вікіпроекти із понад 50 країн – учасників конкурсу. Лише за попередній рік більше 11 тисяч фотографів завантажили понад 365 тисяч фотографій.

«Із більш ніж мільйоном вільних зображень об’єктів спадщини із всього світу, Вікі любить пам’ятки є одним із найважливіших у світі проектів, пов’язаних із історією сьогодні», – підкреслює Дерор Лін. – «Із року в рік, волонтери задокументовують сотні тисяч об’єктів спадщини по всьому світу і завантажують зображення в Інтернеті під вільною ліцензією, заради нинішнього покоління і наступних поколінь. Ці люди розкривають цвіт творчості та культури в своїх країнах».

Фотографії розміщуються на Вікісховищі (Wikimedia Commons) під вільною ліцензією, а відтак можуть бути використані будь-ким, в будь-яких цілях, за умови зазначення автора і збереження ліцензії. Багато таких фотографій з’являються чи ще з’являться у Вікіпедії, найбільшій у світі енциклопедії – що робить знання про спадок світу доступним для всього людства.


Вокзал Келеті в Будапешті («Східний вокзал»). Автор – Németh Tibor. Одне з найкращих зображень «Вікі любить пам’ятки 2013». Ліцензія CC-BY-SA 3.0.


    День перший

    Комплекс «Дача Кудрявцева», місто Миколаїв, Миколаївська область, © Дмитро Жданов, CC-BY-SA 4.0

    1200-те фото: Комплекс «Дача Кудрявцева», місто Миколаїв, Миколаївська область, © Дмитро Жданов, CC-BY-SA 4.0

    Якщо чесно, то старту конкурсу очікувалося із певним острахом – чи будуть вантажити фото? Чи на часі зараз така ініціатива? Чи…? Чи…?

    Тож приємною несподіванкою стали підсумки першого дня – понад 1200 світлин завантажено. Таким чином, за результатами дня Україна опинилася на 12-му місці за кількістю фотографій, поданих на конкурс.

    Попереду — ще цілий конкурсний місяць. І ми бажаємо усім нам успіхів!

    Церква Різдва Богородиці (мур.), місто Рівне, © Вадим Постернак, CC-BY-SA 4.0

    1-ше фото: Церква Різдва Богородиці (мур.), місто Рівне, © Вадим Постернак, CC-BY-SA 4.0


      Фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» розпочнеться в Україні 15 вересня

      Переможець конкурсу «Вікі любить пам’ятки 2013». Миколаївська церква 17 ст. та Андріївська каплиця 19 ст. Святогірської лаври. Автор: Balkhovitin, СС BY-SA 3.0.

      З 15 вересня по 15 жовтня 2014 року в Україні проходитиме щорічний міжнародний фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки 2014», який покликаний зібрати світлини всіх пам’яток культурної спадщини у світі для ілюстрації статей у електронній онлайн-енциклопедії Вікіпедія.

      Цього року українська національна частина міжнародного фотоконкурсу пам’яток культурної спадщини «Вікі любить пам’ятки 2014» візьме старт 15 вересня і триватиме до 15 жовтня включно. Конкурсний список складається з понад 60-ти тисяч пам’яток історико-культурної спадщини України з усіх областей України, в т.ч. з Автономної Республіки Крим.

      «Попри війну, що триває на сході України, ми цього року проводимо національну частину конкурсу в Україні, оскільки культурна спадщина під час воєн та збройних конфліктів також руйнується і втрачається назавжди. Тому зафіксувати на фото всі пам’ятки дуже важливо», – зауважила член оргкомітету конкурсу «Вікі любить пам’ятки 2014» Олена Захарян.

      Взяти участь у конкурсі може кожен охочий. Для цього слід зареєструватися на Вікісховищі – одному із сестринських проектів Вікіпедії, вказавши діючу електронну скриньку. Після цього знайти пам’ятки в своєму районі, сфотографувати їх і завантажити власні фотографії цих пам’яток до Вікісховища з 15 вересня по 15 жовтня, а також обов’язково вказати їх унікальний ID. Можна також завантажувати протягом вказаного періоду власні фотографії, які зроблені раніше і досі не були ніде опубліковані. Автори найкращих фотографій з України та кожного з регіонів, а також учасники, які сфотографували найбільшу кількість пам’яток, будуть нагороджені цінними призами.

      Як зазначив член Правління ГО «Вікімедіа Україна» та член оргкомітету конкурсу Микола Козленко, для учасників конкурсу буде також запропонована спеціальна номінація «Пам’ятки дерев’яної архітектури України», яка відбудеться за підтримки сайту «Дерев’яні храми України».

      Десять фотографій, які відбере національне журі, будуть номіновані на другий тур конкурсу, який визначить міжнародних переможців. Автор фотографії, яка буде визнана міжнародним журі найкращою, отримає у винагороду можливість поїхати на щорічну зустріч редакторів Вікіпедії «Вікіманія» у червні 2015 року, яка проходитиме у Мехіко.

      Також планується провести виставку найкращих світлин пам’яток культурної спадщини України, яка відбудеться у листопаді 2014 року у Києві, а також видати альбом найкращих фотографій з України наступного року.

      Цього року конкурс «Вікі любить пам’ятки» проходить у майже 40 країнах світу. У більшості країн-учасниць конкурс  розпочався 1 вересня, і наразі вже завантажено понад 57 тисячі фотографій, в трійку лідерів входять Польща, Німеччина та Франція. Разом з Україною фотоконкурс розпочнеться у Македонії, а пізніше приєднається Ізраїль, де він триватиме з 24 вересня по 24 жовтня 2014 року, а останньою розпочне Росія, де конкурс триватиме протягом жовтня.


        60 000 пам’яток у конкурсних списках: підготовка до конкурсу триває

        Кірха у Дніпропетровську, фото 2007 року
        Кірха у Дніпропетровську, фото 2007 року. Автор фото — Леонід Джепко, CC BY-SA 2.5.

        8 вересня 2014 року було досягнуто важливої позначки: кількість пам’яток у конкурсних списках конкурсу перевищила 60 тисяч.

        Ювілейною 60-тисячною пам’яткою стала лютеранська кірха у місті Дніпропетровську, яка має статус пам’ятки архітектури місцевого значення з охоронним номером 109. Наразі у Вікіпедії є лише одне фото цієї цікавої споруди та відсутня стаття про неї, тож ми сподіваємося, що завдяки конкурсу Вікіпедія поповниться і якісними фото, і детальною статтею про цю та інші пам’ятки!

        Підготовка списків пам’яток є одним з найважливіших завдань підготовки до конкурсу. На жаль, в Україні відсутній якісний реєстр пам’яток усіх рівнів. Якщо з пам’ятками національного значення Міністерству культури України ще вдалося впорядкувати реєстр пристойної якості, то для пам’яток місцевого значення та щойно виявлених об’єктів культурної спадщини такого реєстру немає. Протягом років змінювалися установи, які відповідальні за ведення списків — від міських і обласних рад до облдержадміністрацій і зрештою самого Міністерства культури, проте повного реєстру цих пам’яток так і не створено. Ведуться роботи з підготовки такого реєстру на базі Міністерства культури, проте просуваються вони, на жаль, вкрай повільно: наприклад, у Закарпатській області досі зареєстрована лдна пам’ятка.

        Звісно, ми вирішили не обмежуватися цими ще не наповненими реєстрами та вирішили звернутися з запитами про надання списків пам’яток до місцевих державних адміністрацій та місцевих рад. З 2012 року, коли при підготовці до першого в Україні конкурсу ми почали розсилати такі запити, ми вже сконтактували з кількома сотнями органів місцевої влади. У більшості випадків місцева влада мала в наявності списки пам’яток, проте ніколи не викладала їх в мережу Інтернет. Саме завдяки отриманням цих списків ми змогли наповнити наші конкурсні списки понад 60 тисячами пам’яток. Тому ми ще раз дякуємо тим обласним, районним і міським державним адміністраціям та міським радам, які надали нам повні та якісні списки — без вашої допомоги конкурс був би неможливим!

        Проте, на жаль, 60 тисяч — це навіть не половина списку пам’яток, адже кількість пам’яток в Україні оцінюється в 150 тисяч. Навіть після трьох років подання запитів до місцевої влади з деяких областей та районів ми досі не отримали відповіді. Найгірший результат має саме Дніпропетровська область — попри численні звернення Дніпропетровська ОДА не відповіла на жоден з наших запитів. Тому нам довелося отримувати списки з інших джерел — скажімо, для міста Дніпропетровська список пам’яток нам надали небайдужі місцеві активісти. Втім, цей список оновлений лише станом на 2006 рік, але за браком офіційної відповіді нам доводиться задовольнятися і таким, ймовірно, неповним списком. Також серед «аутсайдерів» Луганська область, звідки ми з 2012 року отримуємо виключно роздруки сайту Мінкульту, та Черкаська область, де, схоже, обласного реєстру пам’яток не існує взагалі. Крім того, у значній кількості областей ми маємо неповну інформацію — скажімо, бракує інформації про певні типи пам’яток або про пам’ятки певних районів.

        З іншого боку, 60 тисяч пам’яток — це дуже солідний показник на світовому рівні, адже це сьомий показник серед країн-учасниць конкурсу «Вікі любить пам’ятки». Більше пам’яток у конкурсних списках мають лише Швеція, Німеччина, США, Польща, Бельгія та Нідерланди; в той же час, Україна випереджає за цим показником Росію, Францію, Іспанію та інші країни.

        До початку конкурсу списки ще будуть поповнюватися та уточнюватися. Нагадуємо, що конкурс в Україні стартує 15 вересня, тож чекаємо на ваші фото вже наступного тижня!


          10 років Вікісховищу

          У спільноті волонтерів Вікімедіа витає піднесений настрій — святкуємо 10 років Вікісховищу, збірці медіа-файлів, яку кожний може доповнювати. Створення Сховища Вікімедіа (або ж Вікісховища), було офіційно оголошене 7 вересня 2004 року. 22 706 081 медіафайл було завантажено спільнотою волонтерів Вікімедіа за це десятиліття і до моменту написання цього тексту.

          За цей час дописувачі Вікісховища робили свій внесок у безліч способів, зокрема через щорічний фотоконкурс «Wiki Loves Monuments», що проходить восени. Книга рекордів Гіннеса визнала це змагання найбільшим фотоконкурсом у світі, оскільки він надихнув користувачів завантажити понад 900 тисяч зображень від 2010 року. І звісно ж, світлини для «Вікі любить пам’ятки», який ми проводимо в Україні, також зберігаються у Вікісховищі.

          Виконавчий директор Фонду Вікімедіа Лайла Третіков зазначила: «Чимало людей не знає, що чудові вільно ліцензовані зображення, які ілюструють Вікіпедію, зберігаються і оберігаються спільнотою волонтерів Вікісховища. Вікісховище — це візуальний рушій проектів Вікімедіа, і ми чекаємо на наступні десять років внесків, співпраці і поширення». А окрім Вікіпедії, зображення можна використати також і в сестринських проектах: Вікімандрах, вільному туристичному путівнику, Вікіновинах, тощо.

          Кругла дата є також приводом подякувати численним учасникам програми GLAM, які долучилися до наповнення Вікісховища світлинами як загалом, так і в рамках конкурсу: бібліотекам, галереям, музеям і архівам.

          «Перше десятиліття — це лише початок», — каже Ерік Мьоллер, який і подав колись ідею зробити Вікісховище центральним медіазбірником для проектів Вікімедіа. Організатори ВЛП 2014 приєднуються до привітань проекту і позитивного погляду Еріка у майбутнє. Давайте спільними зусиллями поповнимо Сховище — і Вікіпедію, яка найбільше від цього виграє, — світлинами пам’яток з усіх усюд України.

          Лінія залізної дороги в Парижі, автор - Myrabella. Ліцензія CC-BY-SA 3.0
          Лінія залізниці в Парижі, автор – Myrabella. Ліцензія CC-BY-SA 3.0

          За прес-релізом Фонду Вікімедіа «Wikimedia Commons celebrates its 10th anniversary».

            «Вікі любить пам’ятки» під час війни в Україні: чому ми це робимо

            Україна перебуває в стані неоголошеної війни, яка щодня відбирає життя. І поки матері моляться за відведення загрози від життя своїх дітей, «Вікімедіа Україна» вчергове починає проект «Вікі любить пам’ятки».

            «Які пам’ятки?» – скажете ви. «Хіба ж зараз до пам’яток…». Погоджуємось: не (очевидно) актуально. То навіщо ми це робимо?

            Ми команда волонтерів: не отримуємо зарплати за роботу, не відпрацьовуємо гранти. Ми почали свою роботу ще декілька років тому і продовжуємо сьогодні робити те, у що вірили раніше і віримо зараз. А ми віримо, що знання можуть зробити людей сильнішими, а світ – кращим. Ми також віримо, що культура та історія роблять нас тими, хто ми є сьогодні і ким будемо завтра. Ми хочемо зібрати весь спадок знань людства і зробити його доступним для кожного. Цього не можна зробити за один день, «колись» («коли закінчиться війна», «коли будуть гроші», «коли підніметься економіка» чи настане світле майбутнє).

            «За один день» можна лише руйнувати. І війна – найзручніший для цього час. Тому що люди думають про теперішнє і найближче майбутнє, хвилюються про життя своїх близьких і сподіваються на якомога менші втрати. Усе, що було і що буде – здається таким далеким.

            Але це не так. Не зовсім так.

            В українській вікіспільноті немає маргіналів: її члени активно виявляють свою громадянську позицію, але ви не прочитаєте про це тут. «Вікімедіа Україна» як організація поширює вільні знання.

            Ми збираємо фотографії пам’яток та інформацію про них, щоб передати людям, і не кажемо, що це дуже велика справа. Але велике будується з малих пазликів, а те, що ми називаємо пам’ятками – спадок і пам’ять наших предків. Цю пам’ять ми збережемо сьогодні і передамо його наступним поколінням заради нашого «завтра». І війна закінчиться – а люди житимуть і творитимуть вічно.

            Римо-католицький костел Пречистого Серця Ісуса у Чернівцях. Автор: Юлія Шкварчук. CC BY-SA 3.0

            P. S. Тому прогляньте списки і підготуйте ваші фотографії – фотоконкурс стартує 15 вересня. Ми також писатимемо разом статті про пам’ятки – але про це згодом.


              Триває підготовка до конкурсу

              Запрошуємо до участі в конкурсі «Вікі любить пам’ятки». Цього разу він буде проходити з 15 вересня по 15 жовтня. До 5 листопада буде визначено 10 найкращих світлин, які будуть надіслані на міжнародний конкурс.

              Наразі триває підготовка до конкурсу. Зокрема, продовжують оновлюватися і доповнюватися списки — з більшості областей надійшли нові, уточнені або детальніші списки. Були отримані нові списки з Тернопільської, Хмельницької та Чернігівської областей. Знову не надали списків Дніпропетровська і Черкаська області. Тож цього року учасникам буде запропоновано тисячі нових пам’яток — від Ужгорода до Луганська і від Чернігова до Севастополя. Загалом у списках понад 60 тисяч пам’яток, понад три чверті з яких ще не були сфотографовані.

              Цього року разом з конкурсом планується також проведення у Вікіпедії місячника з написання статей про пам’ятки культурної спадщини.

              Судацька фортеця, місто Судак, АР Крим, © Антон Петрусь, CC-BY-SA 4.0

              Судацька фортеця, місто Судак, АР Крим, © Антон Петрусь, CC-BY-SA 4.0


                Природа та історія поряд: переможців «Вікі любить Землю» нагородять в Золотих воротах

                Фотоконкурс «Вікі любить Землю» від організації «Вікімедіа Україна» та Фонду Вікімедіа оголосить повний перелік переможців української частини конкурсу вже у цю суботу. «Вікі любить Землю» - сестринський проект фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» – і опікується нерукотворним спадком Землі.

                Місце церемонії нагородження переможців конкурсу «Вікі любить Землю» символічно об’єднує об’єкти обох цих проектів: пам’ятка архітектури (Золоті ворота) та природна пам’ятка (Золотоворітський сквер) органічно зливаються в комплексі «Золоті ворота».

                Церемонія почнеться об 11:00, усі відвідувачі побачать найкращі світлини природного спадку України. Також будуть представлені найкращі фотографії по областях: попри ситуацію в країні, усі області взяли участь у конкурсі, в тому числі Донецька і Луганська, а найбільше чудових краєвидів надіслано з окупованого Криму.

                 

                Золоті ворота. Автор: Okosmin. CC BY-SA 3.0

                Золотоворітський сквер. Автор: Revontulet. CC BY-SA 3.0


                  Донецьк: інформувати (,) не можна (,) зашкодить

                  donetsk-response
                  Інформація (чи знання) – це таки зброя. Не така видовищна як АК-47, але не менш вразлива. Власне, наша країна у цьому мала можливість переконатися не з других рук… і навіть продовжує у цьому переконуватися. Але мова трохи не про те зараз.

                  У серпні (тепер такого далекого) 2013-го року, готуючись до проведення конкурсу, ми надсилали запити усім областям про перелік нерухомих пам’яток та об’єктів культурної спадщини України. У Донецькій обласній державній адміністрації не виявилося відповідального за цей перелік, тому довелося розсилати запити у всі райони та міста області. І отримувати списки, які не могла надати нам обласна установа. Тиждень тому, 28 березня, знову надіслали туди запит. Управління культури і туризму Донецької ОДА відписало, що інформація «щодо об’єктів культурної спадщини національного значення, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, міститься на офіційному веб-сайті Міністерства культури України» [1], а от «повна інформація стосовно наявності та розташування пам’яток національного та місяцевого значення є службовою, а отже інформацією з обмеженим доступом. ЇЇ публічне розповсюдження може зашкодити об’єктам»… При цьому Управління послалося на ст.  1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» [2] та ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» [3]. Виходить, що у першому абзаці інформація є на сайті, а у другому – вона ж уже службова? Ба, більше того, відповідно до статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до службової може належати лише інформація:

                  1) що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

                  2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

                  Перелік об’єктів культурної спадщини не належить до жодної із зазначених вище категорій, а отже, не є службовою інформацією і не може обмежуватись в доступі. На пам’ятках, занесених до державного реєстру, повинні встановлюватися охоронні дошки. Із інформацією про пам’ятку. То чому ж вона – службова?.. Захист культурної спадщини народу через засекречення від самого народу – трохи дивний спосіб сприяти «загальнонаціональній культурній консолідації суспільства»[4]

                  Plaque
                  © Fototraveller, CC-BY-SA 3.0

                  [1] Державний реєстр нерухомих пам’яток України. Пам’ятки національного значення
                  [2] Закон України «Про охорону культурної спадщини»
                  [3] Закон України «Про доступ до публічної інформації»
                  [4] Положення про Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації


                    200-ліття від дня народження Тараса Шевченка

                    Сьогодні світ святкує 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. До цієї дати ми вирішили згадати про пам’ятники Кобзареві, які встановлені в більш ніж тисячі міст України, а майже двісті з них мають офіційний статус пам’ятки.

                    Проте в світі досі не існує єдиного списку всіх пам’ятників видатному українському поетові. Цих списків немає в жодному з музеїв, присвячених Шевченкові, не має такого списку і Міністерство культури України. Тому більшість джерел містять списки пам’ятників різного ступеню повноти. Один з таких списків пам’ятників розміщений і у Вікіпедії  — звісно, теж неповний.

                    Одним із провідних дослідників монументальної шевченкіани в Україні є член журі конкурсу «Вікі любить пам’ятки» Руслан Теліпський. Він з дитинства цікавився творчістю Тараса Шевченка, фотографією та туризмом, і в кожному відвіданому місті чи селі він неодмінно відвідував та фотографував пам’ятник Кобзареві. Згодом це захоплення набуло конкретики, і він почав систематично подорожувати Україною та світом, фотографуючи та досліджуючи пам’ятники Шевченкові.

                    В колекції Руслана Теліпського — понад 1000 світлин пам’ятників Шевченкові, зроблених у понад 20 країнах світу, і, зокрема, в кожній області України. Він поширює свої роботи у різних формах — від серії фотомонтажних поштівок, які Руслан випустив у 2009 року, до книги «Монументальна шевченкіана Руслана Теліпського», над якою він зараз веде роботу.

                    Тепер доробок Руслана Теліпського описує і 20-хвилинний кліп «Моя Шевченкіана», в якому Руслан розповідає про своє захоплення та пам’ятники, які йому найбільше запам’яталися. До того ж це відео люб’язно надане автором на умовах вільної ліцензії Creative Commons Attribution, що дозволяє будь-кому вільно поширювати цю працю за умови зазначення авторства Руслана.